Детальніше про життя з ураження спинного мозку – у довіднику SPINALIS
Сучасні технології творять дива. Ампутовану кінцівку замінює протез. Людина, що постійно перебуває на апараті штучної вентиляції легень, завдяки спеціальним канюлям здатна говорити та навіть читати лекції. А з ураженням спинного мозку можна керувати автівкою.
Закордонні розробки у галузі електронних допоміжних засобів водіння дозволяють самостійно та безпечно їздити навіть майже за повної втрати рухливості. Більш поширене ручне керування – коли у підлогу звичайної машини монтується спеціальний пристрій, що дозволяє контролювати педалі гальма та газу рукою. Потягнути важіль на себе – і машина прискориться. Натиснути на нього – знизить швидкість або зупиниться.
Про все це розповідає довідник «SPINALIS. Нова сторінка життя з ураженням спинного мозку». Це перша подібна в Україні книга, адаптована спеціально до наших сучасних реалій.
Довідник має практичне значення, адже у ньому немає теорії: усе видання побудоване на реальних випадках, фактах чи історіях. Як-от досвід подорожей на машині з ручним керуванням – для України він теж не новий. Такі переобладнані автівки використовуються у флагманському проєкті МВС України «Автошколи для осіб з інвалідністю».
За понад рік існування проєкту по всій Україні з’явилися вже 7 адаптованих водійських шкіл. Вивчити теорію онлайн чи офлайн, «з нуля» навчитися керувати машиною або ж оновити існуючі практичні навички, скласти іспити та отримати водійське посвідчення – заклади надають повний пакет послуг. У Дніпрі можна здобути додаткову категорію С1 та опанувати водіння вантажівки, а у Львові заняття перекладаються жестовою мовою.
Зламана шия або спина не означає, що ви мусите решту життя тільки грати в шахи. Якщо звикли до мандрівок або постійно бути за кермом, то завжди можна знайти альтернативний шлях, адже більшість обмежень – у нашій голові.
Детальніше про життя з ураження спинного мозку – у довіднику SPINALIS, який в електронному вигляді доступний на платформі «Ти як?» та на сайті ГО Безбар'єрність. Його автори – шведські професори Річард Леві та Клас Халтлінг.
Переклад та адаптацію здійснила ГО «Безбар’єрність» у співпраці з громадською діячкою, заступницею Голови правління ГО Група Активної Реабілітації Уляною Пчолкіною.